Допомога особам з інвалідністю

Державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

          Право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю  з дитинства та діти з інвалідністю віком до 18 років.

          Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність особам з інвалідністю з дитинства, визначаються медико-соціальною експертною комісією закладу охорони здоров’я.

Причина, категорія і строк, на який встановлюється відповідна категорія дітям з інвалідністю, визначаються лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я.

Перелік медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років, визначається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До державної соціальної допомоги призначається також надбавка на догляд:

особам з інвалідністю з дитинства І групи;

одиноким особам з інвалідністю з дитинства II і III груп, які за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного стороннього догляду;

за дітьми з інвалідністю віком до 18 років.

Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновлювачів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (крім заочної форми здобуття освіти), не проходять військову службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років.

Одному із законних представників дитини з інвалідністю надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А, а також одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається незалежно від факту роботи, навчання, служби.

Одинокою матір’ю відповідно до цього Порядку вважається:

жінка (яка не перебуває у шлюбі), якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку відсутній запис про батька або запис про батька проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері дитини;

жінка, яка не перебуває у шлюбі та має дитину, батька якої позбавлено батьківських прав або батько якої помер (визнано безвісно відсутнім/оголошено померлим).

Одиноким батьком відповідно до цього Порядку вважається батько, який не перебуває у шлюбі з матір’ю дитини, батьківство якого визначено у свідоцтві про народження дитини або визнано за рішенням суду.